“Врятуйте наших дітей від радіації”. Як світ допомагав жертвам Чорнобиля

ЧорнобильКопирайт изображения
VIKTOR DRACHEV Getty Images

Image caption

“Чорнобиль з нами назавжди”, – каже Аді Роше, яка заснувала благодійний фонд, щоб допомагати дітям Чорнобиля

У 1995 році священник Мікеле Коста вийшов до прихожан маленького італійського містечка Кава-ді-Лаванья і попросив про допомогу. Він говорив про страшну аварію на атомній станції в далекій Україні, про ліквідаторів, які помирають, заражені радіацією, про їхніх дітей, які залишаються без батьків.

“Мерії маленьких міст, звичайні люди з усієї Італії відгукнулися на цей заклик. Почали збирати гроші, шукати сім’ї, готові приймати у себе дітей. Ми, як і всі люди світу, відчули, що вони потребують нашої допомоги”, – розповідає італієць Лоренцо Тассано про початок масштабної акції допомоги Італії чорнобильським дітям.

За 30 років з часу аварії на ЧАЕС, за різними даними, на відпочинок до Італії, Ірландії, Франції, Великої Британії, Німеччини, Кіпру, Іспанії, Австралії і Куби поїхали десятки тисяч українських і білоруських дітей.

Як світ допомагав Україні і Білорусі оговтатися після аварії на ЧАСЕ, як дітей рятували від радіації, розповідає ВВС News Україна.

“Це був рай”

Копирайт изображения
фото “La Baia Delle Favole”

Image caption

Українські діти відвідують мерію міста Сестри Леванте

“Коли ми приїхали, нас так тепло зустрічали, обіймали, наче рідних. Возили на екскурсії, дарували подарунки, купували речі. Це був рай”, – згадує про поїздку з українських Лубен до італійського міста Сестрі-Леванте у 2007 році Юрій Кудрінський.

Тато Юрія – Михайло Кудрінський, був ліквідатором аварії на ЧАЕС, організовував евакуацію людей з Прип’яті у квітні 1986 року. Впродовж 25-ти років італійська організація La Baia Delle Favole (“Затока казок”), в якій працює Лоренцо Тассано, допомагає дітям ліквідаторів з Полтавської області.

І якщо чорнобильську програму на Кубі, де також відпочили і лікувались діти, фінансували міністерство охорони здоров’я цієї країни, у решті країн у більшості випадків це робили за гроші місцевого населення і благодійників.

Відпочинок дітей в італійських містах організовують всією громадою, розповідає Лоренцо Тассано – діти живуть у родинах, які ними опікуються, хтось оплачує екскурсії, хтось – поїздки до аквапарку чи музеїв, для купання цих дітей відкривають приватні пляжі, мерія оплачує перебування у денному таборі.

Минулого року на поїздку групи дітей з Полтавщини витратили 11 тисяч євро, які організація La Baia Delle Favole збирала цілий рік, цього року до Італії приїде ще 16 дітей з Лубен.

“Ці поїздки, це – справа багатьох людей. Цього б не було без підтримки італійських родин, які приймають дітей. Коли дізнаються, що приїдуть діти з України, допомагають всі”, – каже пан Тассано.

Допомога багатьох

Організації Per la vita і La Baia Delle Favole, “Хрістіна” і “Віта Чорнобиль” з Італії, “Допомога дітям Чорнобиля” з Франції, французькі благодійники Клодін Вільямс і Ніколь Лєнглє, Ервін Кох і Йозеф Ціглер та “Баварський Червоний хрест” з Німеччини – Валентина Колеснікова може назвати десятки гуманітарних організацій і імен людей, які допомагали Україні після Чорнобиля.

Вона – засновниця міжнародного благодійного фонду “Діти – інваліди Чорнобиля”, яка співпрацює з цими благодійними організаціями і відправила за кордон понад 14 тисяч українських дітей.

Єдиної статистики, скільки дітей після Чорнобиля побували на реабілітації за кордоном, немає. Створений професором Геннадієм Грушевим найвідоміший в Білорусі фонд “Дітям Чорнобиля”, що працював до 2012 року, має дані про 160 тисяч дітей.

Копирайт изображения
Chernobyl Children International

Image caption

Заснований в Ірландії благодійний фонд Chernobyl Children International допомагає дітям, що постраждали від аварії на ЧАЕС

Ірландський фонд Chernobyl Children International звітує про 25 тисяч українських і білоруських дітей, що побували в Ірландії.

За офіційними даними білоруської влади, лише за останні 10 років Італія прийняла 140 тисяч дітей, а британські родини – майже 24 тисячі.

“Міжнародні благодійні організації не просто вивозили дітей на відпочинок, вони допомагали їхнім родинам, взяли опікунство над ними, оплачували операції, лікували зуби, допомагали тяжкохворим дітям”, – розповідає пані Колеснікова.

За її словами, у Франції дітей возили на обстеження в один з провідних дослідницьких центрів світу – інститут Кюрі, а сім’ї з Німеччини допомагали Черкаській області, де живуть евакуйовані з Чорнобиля. Благодійники і досі допомагають родинам з тяжкохворими дітьми, які проживають у прилеглих до зони відчуження Поліському і Іванківському районах Київської області. Наприклад, родині, де кілька років тому народився хлопчик без рук.

Німецька благодійна асоціація “Привіт – Допомога дітям Чорнобиля” і вивозить дітей з Житомирської області у табір поблизу міста Гамбург.

“Ця допомога потрібна і зараз. Наслідки Чорнобиля відчуваються і досі”, – каже пані Колеснікова.

Лист відчаю

Іван – із багатодітної родини, яка живе в далекому селі Великі Озери на півночі Рівненщині, поблизу кордону з Білоруссю. Після аварії на ЧАЕС ця частина Полісся була віднесена до територій добровільного відселення, так званої третьої зони забруднення.

Кілька років тому хлопчик за кошти благодійників на кілька тижнів поїхав до Ірландії. Він вперше побачив літак, море і кораблі.

“Я дуже боялась його відпускати, йому було лише 10, а це ж так далеко, ця Ірландія. Але з нашого села їхав цілий автобус, тому відпустила. Він побачив світ, подихав чистим повітрям”, – розповідає мама хлопчика Вікторія Яковець.

Оздоровлення чорнобильських дітей в Ірландії вже 25 років організовує благодійний фонд Chernobyl Children International.

Його засновниця Аді Роше згадує, як у 1991 році побачила сповнений відчаю лист від українських і білоруських лікарів. За її словами, це було благання до всього світу по допомогу – вивезти чорнобильських дітей подалі від радіації, щоб їхні тіла мали хоч якийсь шанс на відновлення.

Копирайт изображения
Chernobyl Children International

Image caption

Аді Роше (на фото) заснувала фонд Chernobyl Children International, який допомагає тяжкохворим дітям та дітям з інтернатів у Білорусі

“На момент надходження цього факсу після ядерної катастрофи минуло п’ять років і світ вже почав забувати про мільйони дітей і дорослих, які змушені жити з її смертельними наслідками. Багато людей вважали, що небезпека минула”, – розповідає пані Роше про початок діяльності фонду.

У фонді кажуть, що постраждалим від Чорнобиля територіям надали допомогу на 100 мільйонів євро, опікуються інтернатами і тяжкохворими дітьми, організували 3,5 тисячі операцій для них.

У 30-ту річницю катастрофи на ЧАЕС 2016 року, виступаючи на Генасамблеї ООН, Аді Роше закликала світ не забувати про жертв Чорнобиля і допомагати ліквідаторам цієї аварії.

“Чорнобиль – це не щось про минуле, Чорнобиль з нами назавжди. Незчисленна кількість людей досі страждають від його смертельного впливу”, – заявила пані Роше в ООН.

Чому це важливо?

У 90-ті роки і на початку 2000-х допомога благодійних організацій чорнобильським дітям була просто необхідна, вважає пані Колеснікова.

“Це ж були часи величезної економічної кризи, родини були у такому бідному стані. І тут з’являються люди, які не просто беруть їхній дітей під опіку на місяць. Вони їх годували і одягали, готували до школи – купували зошити і ручки, передавали ліки. Це була велика матеріальна і моральна підтримка родинам, набагато більша, ніж допомагала держава”, – каже засновниця фонду “Діти – інваліди Чорнобиля”.

Копирайт изображения
Anatoli Kliashchuk Getty Images

Image caption

Трирічну Катю з Білорусі батьки залишили. Дівчинка народилася з вадами. Лікарі припускають, це сталося внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Фото 1995 року, Мінськ.

Про ставлення до дітей у цих родинах вона розповідає так:

“У них була величезна любов до дітей. Я на власні очі бачила, як в одному італійському місті бігла наша дитина, впала на бруківку і розбила коліно, і як італійка до неї підбігла, цілувала цю дитину, обіймала, заспокоювала”, – розповідає пані Колеснікова.

На фоні величезної допомоги міжнародних організацій часом лунали закиди, що у такі поїздки не завжди потрапляли діти, які потребували цієї допомоги.

Пані Колесникова каже, що у її фонді завжди намагалися, щоб відбір дітей відбувався максимально справедливо – приїжджали представники італійських асоціацій, їздили селами, відвідували родини і прямо там записували дітей у поїздки.

Поїздки за кордон українських дітей тривають і досі.

Копирайт изображения
Фото Лоренцо Тассано

Image caption

Італійська делегація в Лубнах на відкритті пам’ятної дошки священнику Мікеле Кості. Лоренцо Тассано останній праворуч

“Ми будемо допомагати, доки ці діти будуть мати потребу в оздоровлені, потребу у нашій допомозі. Перші діти, які до нас приїздили, це були діти ліквідаторів, а сьогодні це вже діти цих дітей. Чорнобильська катастрофа – це небезпека для всього світу і вона існує для людей і досі”, – розповідає Лоренцо Тассано.

Італієць каже, що бував в Україні вже 15 разів і почувається так, ніби вже має тут свою родину.

Час від часу про міжнародних благодійників згадують представники влади України і Білорусі, нагороджуючи почесними грамотами за допомогу.

Навесні 2019 року у Лубнах відкрили пам’ятну дошку священнику Мікеле Кості, який одним з перших почав допомагати чорнобильським дітям.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

джерело

реклама

Пов'язані статті

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker